ПАМ’ЯТІ СПРАВЖНЬОЇ ЛЮДИНИ

Мороз Володимир Михайлович

Мороз Володимир Михайлович

Кандидат технічних наук, доктор філософії в технічних науках, доцент.
Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (1997 р.), нагрудним знаком «Почесний зв’язківець України», орденами «За заслуги» III (1997 р.) та II (2002 р.) ступенів. Академік Академії економічних наук України (1997 р.), академік Української муніципальної академії (1999 р.).
Мер міста Рівне 1993-1998 р.р.
У 1997–1998 р.р. - президент Асоціації міст України.
Упродовж 1999–2006 рр. обіймав посаду першого заступника генерального директора – директора з питань технічної політики та капітального будівництва УДППЗ «Укрпошта».
Автор та співавтор 145 наукових праць.

Сьогодні йому мав би виповнитись 71 рік.

Важко перебільшити вклад Володимира Михайловича в розвиток Укрпошти.
Для мене це в першу чергу автоматизація відділень.
Зверніть увагу, 10 років назад, з нуля.

Але тема цієї статті, зовсім не перелік всіх його здобутків.
Хочу тільки зауважити, що це була робота справжнього професіонала, в команді професіоналів, в найкращі часи розвитку підприємства.

Володимир Михайлович був дуже світлою людиною, і справжнім патріотом.
Пам’ятаю, як він з гордістю любив говорити, що є «першим демократично обраним мером міста Рівне».

На все своє життя я запам’ятав слова, які сказав Мороз в 2006 році, коли уходив з Укрпошти. Він тоді зібрав технічну дирекцію в студії, і дав нам своєрідну настанову.
Вірити в себе, у власні сили.
Ми не гірші за будь яких інших та закордонних фахівців.
Ми можемо зробити все.
І він давав приклад, і сам був такий: кожна справа спочатку обґрунтовувалась та розраховувалась до дрібниць, а потім вже втілювалась.

Через певний час Володимир Михайлович повернувся на пошту.
І до останнього дня був їй відданий.
Вчив, сварив, переконував…
Ще не міг пройти мимо, щоб не зупинитись, потиснути руку, посміхнутись, сказати щось з гумором.
Так в пам’яті і остається його посмішка..)

Напевно кожний пам’ятає його по своєму. І в цьому теж його багатогранність.
Пам’ятаю, як він приймав мене на роботу в Генеральну дирекцію в 2005 році, як сварив при підготовці до Євро 2012, як разом у складі маленького колективу з 4-х чоловік писали Програму енергозбереження Укрпошти 2015-2020.
І ще одна пам’ять на все життя, це його остання книга «Організація та основи діяльності підприємства поштового зв’язку» з підписом:
«Пане Михайле!
Будьмо віддані поштовій справі!
В Мороз.
09.10.2015»

ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ ВЧИВ ГОВОРИТИ ПРАВДУ, і робив це.

Ще для мене зрозуміло, що він не зміг би працювати з новою командою.
Він поштою не торгував.

Вічна пам’ять!

Миша Янчук 

Громадська рада Укрпошти