Гіркі плоди поштового експерименту

Мабуть, уже всі начувані, що «Укрпошта» планує замінити стаціонарні відділення в селах на пересувні. Потренуватися, точніше — провести експеримент над селянами, вирішили на Чернігівщині, обравши її пілотним регіоном. Сьогодні в трьох районах — Куликівському, Чернігівському та Ріпкинському — триває «обкатка» майбутньої реформи. Її перші плоди виявились гіркими: нововведеннями обурені представники місцевої влади, керівники громад, газетярі і, що найважливіше, «цільова аудиторія» — селяни.

Реформа “Укрпошти” на Чернігівщині

«Хай би їх дідько забрав...»

У САЛТИКОВІЙ Дівиці Куликівського району — кількасотметрова черга до автомобіля «Укрпошти»: люди вишикувались, аби оплатити комунальні послуги. Раніше вони це робили у поштовому відділенні, яке працювало щодня. Тепер змушені стояти в черзі на вулиці до пересувного, яке обслуговує їх двічі на тиждень усього по дві години. Такий «зручний» графік не влаштовує нікого, але керівництво Чернігівської дирекції ні на чиї скарги не реагує.

— Хай би їх дідько забрав, що вони зробили отаке людям! — бідкається Катерина Баглай. — Ми роботою забиті, а вони у середу і п’ятницю приїжджають — хоч удавись, а треба бігти займати чергу. Ну нехай одну листоношу скоротили, але завідуючу треба залишити. І взагалі, поштарів звільняти не можна!

Мешканка Салтикової Дівиці Любов Кулініч теж скаржиться на роботу пересувного відділення.

— Приїхали машиною, сказали почекати 20 хвилин, самі зачинились на пошті. Мало того, що запізнилися на цілу годину, так ще треба стовбичити під дверима, поки вони будуть готові! — обурюється жінка. — Зрештою я встигла заплатити, але промаринувалась на спеці. Раніше, звісно, було значно краще. Я по квитанціях, мо’, й не все розумію, так мені на пошті пояснять, і я спокійно заплачу, коли мені зручно. Тепер у кого питати? Одна рахувала гроші, друга на машинці клацала, а наша завідуюча їх ще й підучувала. Навіщо вони цей експеримент придумали? Явно не для того, щоб полегшити життя людям.

91-річному Івану Кулінічу і пенсії, і газети поки що приносять «по-старому». Іван Максимович — інвалід першої групи, без ніг. Каже, листоноша для нього — це можливість не тільки вчасно отримати пенсію, але й поговорити — фактично «вікно в світ».

— Чув, що будуть робити пересувні відділення і скоротять наших поштарок. Це якесь знущання! Що це за реформа така? Куди я у своєму віці без ніг поїду? Дурня якась! Що це вони там замислили? Як мені пенсію одержати? Я ж не виїду взимку. Що мені, з голоду помирати? — у розпачі закурює цигарку.

— Усі люди проти! — додає 81-річна Олександра Дмитрук. — Аби хтось написав петицію, так ми підписали б. То, бува, помаленьку дошкутильгаєш до пошти, а тут треба бігти і в черзі стояти. Он сто душ маринували до обіду в спеку, а як дощ піде, а взимку як?.. Машини купили мільйонерські, а як для села щось зробити, то не можна. Знущання, та й годі! Як нам тепер без поштарів? Це ж шахраї активізуються. Це спеціально робиться, щоб загнітити людей!

Недолуге нововведення

БАБА Параска із Ковчина, як і всі, м’яко кажучи, невдоволена реформою «Укрпошти». «У нас всі про це говорять, — каже пенсіонерка. — Таке зробили, що на голову не налазить. Як так можна, щоб скоротити поштаря? Дадуть карточки — а як нам їздити в Куликівку знімати пенсію? Як оце йти в центр по ту газету, що робити з платіжкою? Так це влітку, а як бути взимку?»

Жителька Ковчина Наталія Тищенко не так давно працювала листоношею. «Я можу сказати, що зробили вони це не для простих людей, — стверджує жінка. — Люди шкодують, що передплатили періодику до нового року, і не знають, що тепер робити». На підтвердження її слів чути голоси кількадесят селян, які нарікають, що з початком поштового експерименту почали отримувати пресу зі значним запізненням, а часто газети та журнали узагалі не доходять.

Сусідка Наталії Тищенко Олександра Григорівна, яка 25 років відпрацювала медичною сестрою, іронізує: «Всі проти, а хто нас слухає? Майже вся Україна проти медичної реформи, ну і що?».

Листоношу Ольгу Бороденчик планують скоротити вже з наступного місяця, тож приховувати жінці немає чого, говорить як є: «Відпрацювала на пошті майже рік, тепер от сказали, що скорочують. Разом зі мною звільнять начальницю поштового відділення. Наша листоноша фізично не встигає все зробити. Село в нас велике, і вона не справляється».

Дискредитація ідеї

ПРЕДСТАВНИКИ об’єднаної територіальної громади також не в захваті від запропонованих змін. Куликівський селищний голова Наталія Халімон висловлює свою думку:

— Я прихильник реформування в цілому, але суть новації полягає в тому, що якість послуг повинна поліпшитись, а не навпаки. Ми від самого початку були не в захваті від поштової реформи. Проаналізувавши запропоноване, застерігали керівництво дирекції щодо негативних наслідків. Як ударить мороз і випаде сніг, транспорт банально не доїде до багатьох сіл, почастішають випадки шахрайства. З іншого боку, бабусі в селі звикли до свого поштаря, довіряють йому, а зараз почнуть ходити чужі люди... Але це добре, якщо ще ходитимуть, бо сьогодні пенсіонери мусять іти в центр, багато таких, що просто не дошкандибають. Як бачимо, вже перший місяць експерименту продемонстрував негатив, а ще ж не добралися до повноцінної реформи, бо нова і стара системи працюють паралельно.

Обурені змінами в кожному селі. Значна соціальна напруженість є в Горбовому, Салтиковій Дівиці, Ковчині, Вересочі, Гарбівці. Там немає такої людини, яка була б задоволена реформою. Крайня ситуація в Ковчині: приїхали поштарі з пересувного відділення, люди зібралися, 130 тисяч гривень пенсії так і не роздали, кинули ці гроші листоноші й поїхали. Та була шокована. Видзвонювала родичів і кого тільки могла, передавала чужим людям виплати — хіба це припустимо? Найгірше те, що це не поодинокі випадки, а практика. Такі дії викликають соціальну гостроту і впливають на наш імідж також. Люди питають: чому не привозять газет? Впали тиражі районок по всіх селах. Такі дії керівництва «Укр-пошти» дискредитують саму ідею децентралізації.

Заступник голови Куликівської селищної ради Володимир Повозник значно категоричніший за Наталію Миколаївну:

— Терпіння селян не безмежне, люди на межі бунту. На всі наші пропозиції приїхати в села та поспілкуватися з жителями реакція керівних поштарів нульова. Президент заявив про категоричну неприпустимість закриття сільських поштових відділень. У відповідь очільник «Укрпошти» подав у відставку. Отже, своїх помилок не визнав. Але ми здаватися не збираємося. Цьому експерименту над людьми треба покласти край. І це якраз той випадок, коли будь-які методи доцільні.

ЗМІ б’ють на сполох

ПРЕДСТАВНИК Асоціації регіональних засобів масової інформації Олександр Назаренко вказує на ще один бік поштового експерименту:

— Наклади газет упали. І це зрозуміло — людина платить за доставку, маючи на увазі, що газету принесуть їй додому. Погано, що керівництво «Укрпошти» не хоче комунікувати з газетярами і спільно розв’язувати проблеми.

До речі, як зазначалося, раніше Асоціація регіональних ЗМІ заявила про подвійні стандарти «Укрпошти», вказавши на проблемні відносини редакцій місцевих газет і поштарів. З урахуванням пропозицій направлено відповідного листа до Комітету ВР з питань зв’язку. За визначенням асоціації, призначення менеджменту та членів Наглядової ради ПАТ «Укрпошта» відбувалося без вимог щодо врахування потреб населення і преси. В організації вважають незаконним підвищення тарифів на монопольних ринках і демпінг на конкурентних ринках.

Віталій НАЗАРЕНКО

Тим часом

Газетярів не чують

ДНЯМИ у Києві в Міністерстві інфраструктури відбулася зустріч редакторів, видавців та активу Національної спілки журналістів із керівництвом ПАТ «Укрпошта». Учасники розмови намагалися знайти шляхи розв’язання гострих проблем поштової доставки, які реально загрожують існуванню українських друкованих ЗМІ.

Загалом газетярі порушили багато питань. Зокрема, й ігнорування справжніх потреб населення, зокрема сільського, для якого пошта та періодика — чи не єдиний зв’язок із зовнішнім світом. Не менш важлива й грошова мотивація поштових працівників нижчої ланки: якщо листоноша отримує кількасот гривень на місяць (при захмарних зарплатах топ-менеджменту), то про яку швидкість та якість доставки газет і журналів може йтися?

Невирішеною залишається традиційна проблема невчасного розрахунку з редакціями за передплатну кампанію. На додачу ще й було запроваджено подвійну оплату за внесення видання до передплатного каталогу…

Гендиректор «Укрпошти» І. Смілянський, звісно, захищав політику менеджменту. Мовляв, грошей на «соціальну функцію» немає. Якщо друкована преса хоче жити, треба переконати державу в потребі виділення дотацій на неї.

На жаль, конструктивного діалогу під час зустрічі не відбулося.

— «Укрпошта» враховує лише свої інтереси, — наголосив керівник кіровоградського ТОВ «Бобринецьке редакційно-видавниче об’єднання «Новий день» Ігор Леус. — Її чільники керуються тільки сухими підрахунками й цифрами, наших аргументів вони просто не чують. А нехай би поїхали в якесь невеличке село і там поспілкувалися з місцевими жителями, для яких пошта — чи не єдиний зв’язок із зовнішнім світом. І хай би поцікавились, як живеться тій бабусі, що не може отримати ні листа, ні газети вчасно.

Підбиваючи підсумки, голова Національної спілки журналістів Сергій Томіленко констатував, що зустріч лише зафіксувала непартнерське ставлення поштового оператора до газет та читацької аудиторії. Тож Спілка продовжуватиме домагатися реакції уряду на справедливі вимоги газетярів і лобіювати встановлення мораторію на підвищення тарифів доставки преси.

Марина ТІШКОВА

«Сільські Вісті» 31 липня 2018 року № 58 (19605)