![]() |
| Вона закінчила 8 класів, нерозривно пов'язала життя з 21-м поштовим відділенням у Вінниці... І щаслива вже цілих 45 років! |
- Мама хотіла мене в Ободівці залишити, а я попросилась у Вінницю, до дядька. Шістнадцяти ще не було, на роботу ніхто не брав, а листоношею взяли. 21 жовтня, у 1971-му, вперше переступила поріг 21-го міського відділення по пр. Космонавтів, 24. Хіба знала тоді, що залишусь тут назавжди! — розповідала листоноша Ганна Іванівна Мазур. — Вчилась, як кажуть, «на ходу». Розносила важкі сумки з кореспонденцією, а після роботи зубрила правила роботи у відділі переказів і відділі посилок. Здала екзамени на оператора. Відправляла перекази, посилки, працювала з касою... Все вміла. Доросла до заступника начальника відділення. Вже була заміжня, дві доньки підростали. А тут виділили для листонош службове житло. А ми жили на квартирі, чоловік Іван Григорович Мазур теж працював у системі зв'язку, возив банківських інкасаторів. Порадились і вирішили, що треба мені знову ставати листоношею, щоб отримати омріяне житло у Вінниці. Не дуже хотіли мене переводити, але я добилась... І повернулась на цю важку роботу. Обслуговувала 800-900 квартир щодня. А тоді ж підписка була величезна, у кожній квартирі по кілька газет, журнали, а ще листи, телеграми. Правда, машини підвозили до опорних пунктів, а потім ми розкладали по поштових скриньках.



