Мабуть,
уже всі начувані, що «Укрпошта» планує замінити стаціонарні відділення в селах
на пересувні. Потренуватися, точніше — провести експеримент над селянами,
вирішили на Чернігівщині, обравши її пілотним регіоном. Сьогодні в трьох
районах — Куликівському, Чернігівському та Ріпкинському — триває «обкатка» майбутньої
реформи. Її перші плоди виявились гіркими: нововведеннями обурені представники
місцевої влади, керівники громад, газетярі і, що найважливіше, «цільова
аудиторія» — селяни.
 |
| Реформа “Укрпошти” на Чернігівщині |
«Хай би їх дідько забрав...»
У САЛТИКОВІЙ Дівиці Куликівського району
— кількасотметрова черга до автомобіля «Укрпошти»: люди вишикувались, аби
оплатити комунальні послуги. Раніше вони це робили у поштовому відділенні, яке
працювало щодня. Тепер змушені стояти в черзі на вулиці до пересувного, яке
обслуговує їх двічі на тиждень усього по дві години. Такий «зручний» графік не
влаштовує нікого, але керівництво Чернігівської дирекції ні на чиї скарги не
реагує.
— Хай би їх
дідько забрав, що вони зробили отаке людям! — бідкається Катерина Баглай. — Ми
роботою забиті, а вони у середу і п’ятницю приїжджають — хоч удавись, а треба
бігти займати чергу. Ну нехай одну листоношу скоротили, але завідуючу треба
залишити. І взагалі, поштарів звільняти не можна!
Мешканка
Салтикової Дівиці Любов Кулініч теж скаржиться на роботу пересувного
відділення.
— Приїхали
машиною, сказали почекати 20 хвилин, самі зачинились на пошті. Мало того, що
запізнилися на цілу годину, так ще треба стовбичити під дверима, поки вони
будуть готові! — обурюється жінка. — Зрештою я встигла заплатити, але промаринувалась
на спеці. Раніше, звісно, було значно краще. Я по квитанціях, мо’, й не все
розумію, так мені на пошті пояснять, і я спокійно заплачу, коли мені зручно.
Тепер у кого питати? Одна рахувала гроші, друга на машинці клацала, а наша
завідуюча їх ще й підучувала. Навіщо вони цей експеримент придумали? Явно не
для того, щоб полегшити життя людям.
91-річному
Івану Кулінічу і пенсії, і газети поки що приносять «по-старому». Іван
Максимович — інвалід першої групи, без ніг. Каже, листоноша для нього — це можливість
не тільки вчасно отримати пенсію, але й поговорити — фактично «вікно в світ».
— Чув, що
будуть робити пересувні відділення і скоротять наших поштарок. Це якесь
знущання! Що це за реформа така? Куди я у своєму віці без ніг поїду? Дурня
якась! Що це вони там замислили? Як мені пенсію одержати? Я ж не виїду взимку.
Що мені, з голоду помирати? — у розпачі закурює цигарку.
— Усі люди
проти! — додає 81-річна Олександра Дмитрук. — Аби хтось написав петицію, так ми
підписали б. То, бува, помаленьку дошкутильгаєш до пошти, а тут треба бігти і в
черзі стояти. Он сто душ маринували до обіду в спеку, а як дощ піде, а взимку
як?.. Машини купили мільйонерські, а як для села щось зробити, то не можна.
Знущання, та й годі! Як нам тепер без поштарів? Це ж шахраї активізуються. Це
спеціально робиться, щоб загнітити людей!
