Алла Іванівна Барабаш – начальник
Центру зв’язку №2 Волинської дирекції УДППЗ «Укрпошта», що у місті
Володимирі-Волинському, понад 20 років очолює один з найбільших поштових
центрів зв’язку на Волині. Він об’єднує 87 відділень (з яких наразі 85 – діючі)
у Володимир-Волинському, Іваничівському, Шацькому, Любомльському районах та у
місті Нововолинську.
– Щоранку виходжу з дому і вже
маю в голові план роботи на сьогодні, адже господарство у нас дуже велике, а
ще чимала кількість працівників (у
підпорядкуванні Алли Барабаш 320 працівників. – Ред.) . Тож кожного дня
виникають нагальні питання – то десь дах потрібно підлатати, то з опаленням
щось вирішити, то штат доукомплектувати, – розповідає Алла Барабаш.
На пошту Алла Іванівна прийшла
працювати після декретної відпустки у далекому 1985 році. Починала з роботи
техніка з нормування, далі – посада економіста і, зрештою, пропозиція очолити
новостворений після розриву з «Укртелекомом» центр зв’язку. Сьогодні на пошті
працюють двоє дітей та зять Алли Барабаш, які започаткували у
Володимир-Волинському центрі зв’язку першу сімейну династію.
– Алло Іванівно, чи не шкодуєте,
що обрали поштову галузь?
– Анітрохи, навіть не уявляю, щоб
я працювала десь в іншому місці. За ці роки колектив пошти став мені
по-справжньому рідним. Та й робота ця така, що ніколи нудьгувати, адже це
постійний рух уперед, завжди дізнаєшся щось нове, багато спілкуєшся з людьми.
–
Свого часу «Укрпошта» була монополістом на
ринку послуг зв’язку. Сьогодні ж у сфері вантажоперевезень працює чимало
приватних фірм. Чи відчуваєте ви конкуренцію і як утримуєте свого клієнта?
– Звісно. Хоча останнім часом, зі
зростанням тарифів на послуги приватних перевізників, багато клієнтів
повертаються до нас. Можна сказати, що щодня зростає кількість людей, які
надсилають бандеролі та посилки з допомогою пошти. Розцінки у нас вдвічі нижчі, а рух посилки також можна
відслідковувати в он-лайні на сайті «Укрпошти». Від конкурентів ми відрізняємось ще
й тим, що надаємо більше 50 послуг та й у села приватні перевізники не
доставляють вантажі, на відміну від нас.
– Які з 50 послуг, що надає «Укрпошта»,
є сьогодні найзатребуванішими?
– Наші пріоритетні послуги –
кореспонденція, посилки, грошові перекази, виплата пенсій, поповнення мобільних
телефонів, страхування та доставка реклами. Незважаючи на те, що зараз дуже
багато пенсіонерів отримують виплати на банківські картки, далеко не усі старші
люди вміють ними користуватись та мають доступ до банкомату. Тому досить часто
літні люди пишуть заяви і вертаються до послуг пошти. Наші листоноші завжди
вчасно приносять пенсію додому. Для багатьох це зручно. Крім того, листоноша
може прийняти плату за комунальні послуги,
поповнити мобільний і принести необхідні товари. Багато людей залюбки
користуються цією послугою, хоча інколи нам закидають те, що ми змушуємо
листонош продавати продукти та інші товари першої необхідності. Але це вимога
нинішнього часу – кожне підприємство шукає, де можна заробити. Продаючи товари,
листоноші отримують додатковий відсоток до своєї не дуже високої зарплатні.
– А як щодо передплати на
періодику? Чи читають волиняни друковані видання?
– Передплата періодичних видань
відбувається нині з великими труднощами, адже молодь отримує інформацію
переважно через Інтернет. Тож наші постійні клієнти – це переважно пенсіонери,
які звикли читати газети та журнали. Але і їм мізерна пенсія не дозволяє
розкошувати – якщо раніше наші передплатники підписувались одразу на декілька видань,
то тепер обирають щось одне і часто лише на один-три місяці.
– Алло Іванівно, з якими
труднощами сьогодні стикається поштова галузь?
– Оскільки ми нічого не виробляємо, а лише надаємо
послуги, то залежимо від платоспроможності населення.
Обсяги роботи у наших відділень
падають, тому з 85 діючих відділень нашого центру зв’язку – три відділення
«пересувні». Утримувати в кожному селі окреме відділення нема змоги, адже
більшість соціальних виплат здійснюються через банківські установи. Тому
більшість наших начальників відділень та листонош працюють не на повному
робочому дні. А у багатьох селах начальник відділення і листоноша – це одна і
та ж особа: до обіду вона працює начальником, а в другій половині дня розносить
кореспонденцію. Таким чином наші працівники отримують більшу заробітну плату.
Гостро нині стоїть проблема
укомплектування штату – у нас навіть є такі відділення, які ми змушені
закривати та запускати туди «відділення на колесах», бо не можемо знайти
працівників. Такі проблемні відділення маємо у селах Бужанка та Згорани.
– Тобто люди не дуже хочуть
працювати на пошті? У чому причина?
– В першу чергу тому що заробітна
плата низька, а відповідальність висока. Нашим людям краще поїхати до Польщі на
заробітки, аніж влаштуватись на постійну роботу. Хоча пенсію ще треба заробити,
адже мінімальний стаж зараз складає 30 років.
У нас у штаті є певний кістяк
працівників, які давно і віддано працюють на пошті та люблять свою справу. І
таких у нас більшість.
– Якими здобутками може
похвалитись очолюваний вами центр зв’язку?
– Попри складні часи, центру
вдається працювати без збитків. Волинська дирекція вже багато років у першій
десятці найкращих по Україні. І все це стає можливим завдяки успішній роботі
наших людей – листонош, операторів, начальників відділень.
– Алло Іванівно, поділіться
секретом вашого успіху? Як вам вдається вдало поєднувати роботу жінки-керівника
та сімейне життя?
– За багато років роботи у мене
виробилася звичка вирішувати усі проблеми. Не люблю незавершених справ, які для
мене є справжнім тягарем. Вважаю, що повинна бути відданість своїй справі, і
якщо ти вже за неї взявся, то мусиш довести її до кінця. Люблю іти з роботи зі
спокійною душею, коли розумію, що все, що від мене залежне, я зробила. Моя
сім’я вже звикла до того, що коли я на
роботі, то мене можна турбувати лише в екстрених випадках. Удома ж я намагаюсь
переключитись на домашні справи, але телефон завжди зі мною – і у вихідні, і
вночі, тому що випадки бувають різні.
Слово Волині
Комментариев нет:
Отправить комментарий